Твоя посмішка лущиться й відстає од лиця, Мов та фарба стара од мого підвіконня. Я не вірю тобі і немає кінця Порожнечі в душі, що росте, як безодня. Ні, не зимно. Не хочу вогню. Не пали. Мої шрами ще й досі палають од болю, Ніби краєць від серця мені відтяли І воно, як обірване, вишукує долю.
Щонеділі у церкві за тебе молюсь, Щонеділі благаю для тебе прощення, Щонеділі - вино і я, мабуть, зіп'юсь, Щонеділі - весна, щонеділі...