Підвестись
Не можу на сходи,
Що вчора
Звела наперед.
Мій час,
Мов пісок, в землю сходить.
Під гору
Лечу, в очерет.
Так важко
В тобі не шукати
Помилки,
Що втішить мій страх,
На чашку
З під кави гадати
І пилко
Вдивлятися в крах.
Не я
Розповім тобі казку,
Не ти
Під мій шепіт заснеш.
Ти чуєш
Мого тіла ласку,
Що кличе,
Та все ж, не прийдеш.
Ти знаєш:
Я вже не кохаю.
Дорослі
Мої почуття.
В дорослих
Кохання немає,
Немає і сенсу життя.
Ти віриш,
Мені просто зручно,
Що я ще
Не зовсім сама,
Що вдома
Знаходжу щось штучне,
Бо справжнього
В світі нема.
Так треба,
Так звикли робити,
Так легше
Брехати собі,
Що небо
На сім неб розбите,
А восьме –
То пара тобі.
21.04.2004