Навколо світиться
В траві із крейди коло.
Не чую.
Дивно, що не чую я,
Хоч відчуваю дико і свідомо,
Що крик і шум чекає суть моя.
Нічого.
Може все мені наснилось?
Замружу очі – в себе подивлюсь.
І бачу я: поганська зародилась
В мені велика й гордовита Русь.
Я вийду тихо з-під дерев поснулих,
У коси заплету чарівний цвіт.
В мене сьогодні улилось минуле,
Та з першим півнем вилилось на світ.