Про собачку Тябу
Солодка мить коли не спить
Дідусь, а кличе погулять
І каже “Ну мо пес ходім удвох у дворик!”
На дворі там іде сніжок
І скаже псові “Гей, дружок!”
-незлісний двірник, дядько Костя, алкоголік.
Нема у Кості лівих тих доходів,
Зате є бак для харчових відходів.
Зате у дядька Кості в тому баці
Завжди є гарна кісточка собаці.
Сказать не зможу, ні гу-гу,
Про безліч міток на снігу.
Їх розуміє майже кожен в нас собака.
Отут ось лапу задирав
Боксер, що зветься Адмірал,
А тут був пінчер — знаний хлющ та задавака.
Ми дружимо з слюнявим Адміралом.
Він був і залишився добрим малим.
А пінчера ганяли та ганяєм,
Бо друзів ми таких собі не маєм.
Нажаль хвилина є сумне,
Коли криклива та дурна
У двір виходить злюща двірничиха Клава.
Вона не любить дідуся
І верещіть, як порося,
Що в неї є на нас якась така “управа”.
Не слухали б ми бабу істеричну,
Але гуляє з нею наш дільничний.
І він також чомусь не полюбляє
Коли траву собачка поливає.
Ми йдем додому з дідусем.
Туди ми щастя принесем,
Бо двір залишимо, де злість і неподоба.
Дідусь поближче до вогню,
А пес припинить вовтузню
І задрімати в нього буде слушна спроба.
Старий собі заварить чорну каву,
Він мислитеме за усю державу.
А пес насам залишиться з собою,
Улігшися на лапи головою.