Контрабандисти
По рибах, по зорях проносить шаланду.
Три греки в Одесу везуть контрабанду.
Над правим бортом, із безодні що виріс
Єнакий, Стравракій і батько Сатиріс.
А вітер як гикне, як мимо просвище,
Як вдарить баранчик у вигнуте днище,
Цвяхи щоб дзвеніли, щоб щогла гуділа
Добре це діло! Хороше це діло!
Ай, грецьке вітрило у Чорному морі!
Чорному морі! Чорному морі!
Хто в дозорі?
Дванадцять годин – для вогню дайте кремінь.
Три прикордонники, вітер і темінь.
Три прикордонники – зоряний шанс,
Очі напружені, чорний баркас.
Три прикордонники — злодіям горе,
Мчиться баркас в басурманське те море,
Щоб під кормою знов хвиля гуділа...
Добре це діло! Хороше це діло!
Ай, зоряна північ у Чорному морі!
Чорному морі! Чорному морі!
Хто в дозорі?
Отак би й мені в налітаючій тьмі
Роздмухувать вуса свої на кормі.
Бушприт щоб дивився у море бездонне,
А голос зламати моряцьким жаргоном.
І слухать крізь вітер, неначе промовку,
Мотору дозорного ту скоромовку.
А може вірніше, узявши наган,
За злодієм стежить крізь щільний туман
І раптом наскочіть у повній пітьмі
На грека вусатого там на кормі.
Так бий же по жилах, кидайся в края
Бездонна відвага і лютість моя,
Щоб зірками бризкала кров чоловіча,
Щоб пострілом рватись у Всесвіту віче.
Щоб хвилі приборкав шалений народ,
Щоб пісня сувора напружила рота,
Щоб линуло гучно в страшному просторі:
"Чорне тут море! Чорне тут море!
Ай, зоряна північ у Чорному морі!
Чорному морі! Чорному морі!
Гарному морі.