Під лисими зорями, Над пухнастими хмарами Лечу У снах. Де ти, Конфуцію? Запитую себе вкотре Плямуюючи білий папір Ієрогліфами – Чорними круками знаків Поцятковую. Пензлем. Будую вежу Малинових Горобців У снах. Каміння так само важке Як на кожній будові: Готичного замку Чи романської базиліки У Царгороді мрій Чи Вавилонської вежі Бородатих астрологів. Каліопа Позначує кожну цеглину Пальцями (А я гадав, що поглядом Кентавра Хірона). Чомусь у царстві Морфея Я будівничий – Каменяр вільний І все мурую (Для чого?) А в світі руйнувань Писар – каламар повітовий (Намарно) А хотів Сковородою сучасним Блукати-тікати Куди – невідомо В пошуках.