Ла кієза ді Сант Агостіно
(Свободные формы /
верлибр)
Чуже як сніг одкровення: Відчуваю, як воно висить нещастям в повітрі Під склепінням храму-постави Сант Агостіно Тоді Світ здавався надкушеним яблуком (А правда, Що черепахти-годинники Дозволяють нам літати у снах?) Небо-дзвін над містом-помилкою Ріміні Нагадує квітучу крону мигдалю (Відчуваю запах). А може, це просто квітень Такий гіркий та осяйний: Він пам’ятає – Я ночами вишукував На Небі сузір’я Лебедя І мріяв про гірські троянди (Знак розенкрейцерів – готичне марево), Просив Мнемозину жебрачку Пригадати свої життя минулі, Коли я був монахом августинцем Кляштору Сан Джовані І ховав за мурами Своє розірване серце І малював на стінах Едем. Не вистачає на Небі зірок-цяток, У річці буття не стає хвилин-хвиль: На поріг смерті хтось кинув камінь (Певно, вона – Прозерпіна). Довелось йти шляхом Евтерпи Від одних сатурналій до інших І ростити в саду мрій кипариси.