Під дощем пелюсток Березневі розмови про каву І пухнастих котів-монахів, Кожен з яких Сеньйор дель Тетто І споглядає п’яццу крізь скло, Крізь туман пеларгоній. Довічно під небом – Довічно о шостій Під перстом вказівним Паоло П’ятого – Букініста й законника Чи то колеги охоронця ключа… Дивлюсь оком блукальця, Дивлюсь на спрагу годин, Дивлюсь і забуваю Про себе чи то про розфарбований Всесвіт, Бо кожна людина – то Всесвіт – Вихор галактик, гра одвічної Порожнечі. П’яцца графа Камілло – Герцога Ресорджіменто. Під горою святого Маріно Опинився на площі Міста перук і білого карнавалу, Де співали пісню світанку Серед ночі ілюзій треченто. Називаю своє ім’я Важкому монументу на березі легкості, Очікую темінь Весняного вечора.