Лист Астеріону post factum
(Свободные формы /
верлибр)
Нитку одну, Аріадно, Кладеш в руку – мені, У долоню, Що збагачена досвідом бронзи Меча. Нитку овечої вовни Рогатих кудлатих бербекульок – Володарів дзвоників – калатал безтямних, Що віщують заграву Над пустищем пагорбів Вапнякових і диких Як все кам’яне. Вістрям меча-спати Пишу епізод Тої казки сумної, Яку Колись елліни Розкажуть мальованим глекам На торжищі стиглих олив. Забава У сутінках віку каміння: Ігри жорстокі з потворою-хроносом І не втекти За хвилі таласси пелазгів Під чорним вітрилом, Моря Яке до сих під безіменне, І мурувати міста З брил велетенських Руками циклопів, Що оком єдиним Глипають в безвість. Стадо кентаврів Женуть на гірські полонини (Бо час). Де той пастух?