Птахи і люди (Свободные формы / верлибр)

                          «…І хто знає,
                                Чи не той самий самотній птах
                                У нас вчора віщував вечір?»
                                                                     (Райнер М. Рільке)

Є птахи, які віщують вечір –
Такий лагідний і теплий,
Вечір роздумів і тиші дотиків,
Коли душі тягнуться
До музики розмов,
А тіла до затишку.
Є птахи які віщують ніч –
Глибоку й бездонну,
Темряву одкровень.
Є птахи, що віщують день –
День великої істини,
День світла і радості.
Є птахи, що віщують ранок –
Навіть не ранок – просвітлення,
Навіть не новий день – нову епоху.
Але є птахи, що віщують війну:
Такі як чорний Крук Битв
З ірландських легенд –
Супутник понурих богів.
Цього птаха накликали люди.
Він шматує холодну плоть,
Що колись відчувала і дихала,
Що колись прагла польоту
В небо мрій і свободи,
За хмари буденності,
Долаючи дух важкості.
А нині це просто пожива
Для крилатого віщуна смерті…

© Артур Сіренко, 16.03.2022 в 14:20
Свидетельство о публикации № 16032022142056-00449720 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 6, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет