Над річкою Бойн (Свободные формы / белый и вольный стих)

                                   «Навіщо, мовляв, вони стоять
                                     За скинутого короля
                                     Який помер давно?»
                                                                (Вільям Батлер Єйтс)

Минають роки і століття, але ірландці не забувають 1690 рік і річку Бойн… Це досі не річка, а відкрита рана…

Покладіть мене на траву -
На м’яку траву на рінні
Прозорої річки Бойн –
Тої самої річки,
Що пам’ятає ірландців,
Вдягнених у зелені плащі
Кольору цієї трави,
Кольору цих пагорбів,
Кольору цього острова.
Вони тримали гострі мечі –
Гострі, як стерня
Скошеного назавжди поля,
Гострі як списи
Давно мертвого короля.
Вони стали тепер травою
Добровольці чорного року
На цій рівнині одвічної журби
У цій долині,
Де поховали не тільки мрійників,
Але і їхнє одвічне жадання
Закарбоване між словами пісень.
Покладіть мене на цю
М’яку зелену траву
Коли я помру…

© Артур Сіренко, 12.03.2022 в 00:31
Свидетельство о публикации № 12032022003119-00449607 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 6, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет