Ірландія - це човен,
Без вітрил і весел,
В якому пливуть
Католик і протестант,
Човен, що пливе
По темній воді
Невідомо куди,
Якого несе течія,
І ніхто не здатний
Ним керувати, чи хоча б сказати
Куди пливемо і для чого.
І тільки чудо – тільки очікування чуда
Змушує сподіватися
І зрештою жити. На цьому човні ці двоє
Тікають від самих себе,
Від свого безнадійного минулого
В якому тисячі літ ірландці
Вбивали одне одного
І тільки гуси тільки білосніжні гуси
У темному сірому небі
Нагадують нам, що ми кельти,
Нагадують про чисту мрію –
Ta Eire alainn…
Примітка:
Написано під впливом і про фільм ірландського режисера на ймення Меріон Комер «48 ангелів». Як добре, що я дожив до появи цього фільму і встиг побачити його, перш ніж знову продовжу мандрувати нескінченними світами і перевтіленнями…