Те, що існує
(Свободные формы /
белый и вольный стих)
«Мертва лава, схололі зорі, Вугіль та діамант чи раптові народини Метеорів…» (Шеймас Гіні)
Те, що існує (бодай на мить) Снить, а буття колюче наче ожина І таке ж темне – до синяви, А буття наче дзвін голосне, Наче темрява незбагненне, Наче небуття довершене. Наче. Те, що існує Перевтілюється-перетворюється: Дерево стає каменем, Камінь – піском, живе – мертвим, Мертве – живим, пісня – мовчанням, Метеор – спогадом, Я – порожнечею, Порожнеча – душею. Все. Перевтілюється. І може навіть в святого Колум Кілле Синя борода виросте, Бо всі ми лише метеори У цій забаві перевтілень Неба: Перевтілень нескінченності У скляну кулю алхіміка, Яку ховає до шухляди Нікчема монах на ім’я Неминучість. До шухляди зробленої Зі зрубаної берези – з дерева плачу. Якщо вже так вам хочеться Витесати мені плаху або домовину, То змайструйте її з берези І прикрасьте лохиною.