Дублін 1348 року (Свободные формы / белый и вольный стих)

                «Стара земля
                   Каганцем сумна.
                   Земля водойм без дна..»
                                          (Федеріко Гарсія Лорка)

Ми думали – знову війна,
Знову чужий король
Залізних почвар чи то вершників
На гнилих кораблях
Привіз до нашого острова
Разом з щурами
Та беззубими суддями.
Ми думали знову
Нам заборонять співати пісень
І грати веселої музики,
Носити картаті кілти
І мурувати круглі вежі
З втомлених сірих каменів.
А це просто чума
Чорна й нещадна
Проростає пуп’янками
Весни мовчазного страху
На людях-деревах
Скрипучих, як криві ясени.
А це просто чума
Старою знайомою
Божевільною жінкою
Танцює на вулицях Дубліна!
Вороною сірою,
Волохатою мишою
Залітає-прошмигує
У кожен кляштор та пивницю,
У кожен замок та селище.
І ми б написали
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...

© Артур Сіренко, 01.03.2022 в 03:19
Свидетельство о публикации № 01032022031924-00449406 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 5, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет