«Повсюду мертвих дерев тіла. Світанок вже зовсім близько. Скажи хоч слово! Порушуй мовчання обітницю!» (Мікі Рофу)
А до мене прийшов кінь сивий – Дивиться своїми очима синіми У моє минуле темне і зранене, У моє майбутнє сумне і готичне: Коні скачуть з туману зимового У густий туман мого майбутнього: Кому білого коня та стріли, Кому червоного коня та меча, Кому вороного коня й терези, Кому чалого коня та косу, А мені – коня сивого зажуреного, А мені шлях без кінця і без краю Назустріч огненній кулі, Що з зі степового видноколу викочується І руків’я шаблі долонею відчувати У поході козацькому вічному, І час світанками міряти, І тужити у снах кольорових За квіткою сон-трави, За чорним камінням Зі знаком папороті, За стиглими вишнями, За гомінкими бджолами І коню сивому Шепотіти на вухо Казку.