Від точки до точки. Тонка грань,
Сил, що підносять до сонця,
Хочеться жити, та смерть всіх бажань,
Тягне до дна за волосся.
Опустити свій зір на асфальт,
Пекучої літньої ночі,
Побороти цикл й базальт.
Подивитись прямо у очі.
Невідомості міражній потворі,
Приманка, загибель, я тут,
Всепоглинаючий темний спокій,
Вткни мені в груди прут.
Зачини двері за мною,
Протягом віє холод на поріг,
Я не буду стояти горою,
На мені вічно цей гріх.
Щоб не вчинив я на світі,
Не має значення терпимість,
Одна реальна річ нам світить,
Єдина проста очевидність.