Літаки (Очерк)

На згадку намалювати краплями дощу на склі візерунки літа та залишити відбиток на дзеркалі від поцілунку. Бігати по квартирі та збирати речі у валізу. Головне не забути паспорт та квиток на літак. Зробити ковток свіжого апельсинового соку. Ну і все. Ні, стій, я забула віддати тобі ключі, вони більше мені не знадобляться. Тепер все – бувай і будь ласка не потрібно проводжати. Прощавай.
З самого дитинства вона обожнювала літаки. Вони нагадували їй птахів. Вона мріяла, що колись і сама підніметься у небо.
Сьогодні вона доросла, самостійна і тепер буде жити у Англії.
А вчора - студентка факультету міжнародних відносин Київського національного університету. Дівчина 22 років з чарівними синіми очима.
Остання літня сесія – це буди не тільки іспити але і стажування за кордоном - стюардесою авіаліній British Airway з подальшим переїздом за кордон. Шалені вечори та незабутні відчуття. І по перше був він – єдиний, коханий, незабутній. Був…
З того часу минули роки. Але ця історія і згадки о тих почуттях залишиться з нею до останнього подиху.
Зачинені назавжди двері, сходи, які йшли лише вниз, таксі, яке чекало лише її, і смуток у серці. Перше кохання - воно не забувається ніколи.
© sarkazmina, 30.10.2007 в 15:49
Свидетельство о публикации № 30102007154923-00043909 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 12, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет