сніжинки падають на дно очей... (Лирика / стихи о любви)

сніжинки падають на дно очей,
задумливо кружляють у душі твоїй.
Властива, нам з тобою, заметіль
вона єдина десь у забутті.
Вона єдина радість і печаль,
розбите серце і назрілий жаль.
Велика рана, що веде до сну…
та очі, знову, бачуть в ній твою красу.

та серце, знову, зігріва печаль,
дуки летять несамовито вдаль…
і, щось велике вирива сльозу
(правдиву, людяну, просту)…
Сніжинки падають на дно очей,
на філяжанку кави і на спід ночей,
на простір за вікном та на віки…
на наші молоді роки…

Свидетельство о публикации № 18102007104016-00042321 на Grafomanam.net

Читателей произведения за все время — 4, полученных рецензий — 0.

Голосов еще нет