Прозорі звірі (Свободные формы / верлибр)

                       «За звіром відтінку води
                         Полюють на ринках вечірніх…»
                                                           (Пауль Целан)

Звірі прозорі блукають
У хащах моєї свідомості,
У тих неосяжних лісах,
Де заблукати так легко –
Не тільки мені –
Волохатому отроку кайнозою
Чи Магеллану Фернандо –
Сажотрусу Мадейри.
Звірі прозорі
Шпацерують, як треба
На требу
Чи то офіру:
Сколотську, де коні
У горлі вчувають залізо.
Звірі прозорі
Шугають в повітрі,
Таврують каміння
Петрогліфом.
Моє полювання:
Вистежую слід
Прозорого привида і
Почвари рогатої.
Торкаюсь кори,
Що в зморшках, як небо старе,
Як Мадонна часів неоліту.
Торкаюсь поверхні –
Шкіри старезного явора.
Я – кроманьйонець,
Мисливець лісів
Моєї свідомості.

© Артур Сиренко, 17.05.2018 в 21:05
Свидетельство о публикации № 17052018210507-00420612 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 28, полученных рецензий — 2.
Оценка: 5,00 (голосов: 2)