Вуйко! На коня мерщій, Ніч лунка не зрадить. Чарівниця край печі, Біля зілля марить: Завітай коханий, Завітай на вогник, Ти моє дихання Млосний серцю гопник. Стежка схронами веде – Поспішай козаче, Чарівниця ніч пряде Ще й в люстерко плаче: Визволи коханий, Візаві – різдвяний, Де твоє дихання, Відгукнись – боярин. Лицар – папороть цвіте Ніяк оминути, Чарівниця манівцем Руту мантрить в ступі. –Ніч пручька коханий, Згаяла надію Вже нема й дихання – Щось майнуло тінню. –Вусань щирий не барись – Поцілунок спраглий. Посміхається «Нарцис»… Наступив на грабки. –Так… За розкладам кохання, Тобто у вівторок, А як збавите дихання – Буде вже не скоро. 15. 09. 14.