«Дайте мені ведмежу лапу!
Я сорок шість років
Правив вами – маленькі люди,
Правив царством Чу,
Яке розширив
Від Рівнини Великої
До диких лісів і боліт Півдня
Від Західних гір до ріки Си Шуй,
Це я підкорив народи І та Юе,
Завоював царство Ін,
Це я залізними арміями
Став гегемоном Бо
У Серединних царствах,
Це ви мене славили
Піснями та гімнами
За мою доброчинність,
Милість та доблесть,
Це я розгромив царства Сун та Цзінь,
Карав винних та вершив справедливість.
Єдину здійснив помилку:
Призначив Шан Ченя
Своїм спадкоємцем –
Не послухав лінь іня Цзи Шана!
Нині ви – маленькі люди
Прийшли вбити мене – єдиного,
Що сидить обличчям на південь.
Дайте мені з’їсти
Перед смертю ведмежу лапу!
Вдовольніть останнє бажання!»
Але маленькі люди
Не дозволили вану
З’їсти ведмежу лапу.
Тоді не зволікаючи
Чен-ван поліз у зашморг
Головою своєю царською.
Примітки:
Чен-ван – Чен Юнь – правитель царства Чу в 671 – 626 роках до н.е. Титул ван в ті часи означав «імператор всієї Піднебесної», цей титул він присвоїв собі незаконно.