А ви шукали простих шляхів?
Тут, у Піднебесній – на землі
Зритій ріками і порепаній скелями?
Тут, де Земля і Небо звикли байдуже
Дивитися страждання людей-трударів?
Тут між соснами зажуреними
І паростками бамбуку, що так жадають
Дістатися Неба, але марно.
Невже хтось думав, що пошуки Істини
Це проста і легка прогулянка,
що шляхи нам торовані і прокладені,
Що сливи цвіт – так, заради розваги
Дарує Небо щовесни народу поетів?
Читаю вірші старого вигнанця –
Старця з забутого пагорба,
Що шукав Шлях на Острові Туги.
«Мовчання, тільки шурхіт підошви,
Чути знадвору…»
Яким ти самотній був
У Піднебесній, переповненій людьми…