Темрява нашого часу (Свободные формы / стихотворения в прозе)

                          «Книгу хотів дочитати, але раптом
                            У світильнику гніт згас.»
                                                                            (Лу Ю)

Хотів запалити світильник
У тьмі нинішньої ночі,
Хотілось лише дочитати
Цю вічну книгу буття
Сторінки якої дописували
Мудреці кожної епохи –
Шукаючи знаки у глибині Неба,
Чи то серед тріщин землі,
Чи то у слідах людей,
Що так непомітно пройшли
Стежками Піднебесної
І зникли
У безодні Великої Порожнечі.
Я так хотів, щоб ця півонія,
Що губить пелюстки
Як губить Час секунди,
Що так само спадають у вічність,
Перетворилася б на ліхтар,
Що розвіяв би тьму
Темних міст
В яких живуть темні люди…                  

© Ли Чень Дао, 05.05.2017 в 09:39
Свидетельство о публикации № 05052017093958-00409103 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 9, полученных рецензий — 0.
Оценка: 5,00 (голосов: 1)