Без коментарів; переклад на оригінал
Пасквілянта Йосипа Бродського
На незалежність України
Переклад О. Сколібога
Любий Карле Хll, баталію біля Полтави
Богу дякувати ви прогавили. Як мовив гаркавий
"час відлічить Кузькіну матір", – галас руїни,
З кістки намордника мерця, з присмаком України.
То не зелено-квітний, трощений ізотопом, –
Жовто-блакитний виняньчився над Конотопом*,
Зашморг то, чи краватку надіслала Канада,
Марно що без хреста, хохлам зголоднілим, зваба.
Гой ти, рушник, карбованець, лузгою чвіркати в жменю
Нам лиш кацапам,** у зраді з тих помислів мітити шельму.
Сидячи під образами сімдесят років в Рязані
З бельмами проживали залитими, мовби Тарзани.
Дзвінко укажемо паузи їм, лайливі шлем мітки…
Скатертиною в мандри хохли і рушником на смітник.
Крокуйте в жупані засаленім, честь спростувавши в мундирі:
За адресою на три літери, на боки, усі чотири.
Біля калини у мазанці з’являться хором ганси
З ляхами, рачки примусять долу вас стати, поганці.
Як удавитись в зграї, мотузку мірити в хащі,
А курицю гризти з борщу поодинокому краще.
Прощавайте, хохли, дишло у ребра – доволі
Сплюнути смачно в Дніпро зворотньо покотиться кволий.
Гонористо глузуючи нами, мов експрес вщент набитих
Примхою в кути, образливі… скиглити вмієте – нити.
Лихом не пам’ятайте. Вашого хліба, неба,
Нам, подавись ми макухою, зовсім повір не треба.
Нічого кров псувати, пестив шанованих Брежнєв,
Та чи була любов, кострубато стирчить – проміжність.
Зайве кромсати коріння – глянцем до дієслова,
Вас породила земля , слизьких, чорнозем з підзолом.
Зично качати права, шити нам п’яте, десяте
Вам, кавунам, земля, маревом – мов закляття.
Гойда, Лавада-степ, краля, баштан, вареник!
Люду скільки лягло, не за понюх… за пфеніг.
Якось своє віддячимо. Щойно сльози-фарцовки,
Та у Діканьки згинула – пане вельми фартовий.
З Богом, орли, козаки,гетьмани, вертухаї
Як подихати прийде вам бугаї у хаті
Будете ви хрипотіти, хапаючись до матраца
Висловом від Олександра, а не брехнею Тараса.
При Конотопі,*
Битва відбулась 8 липня 1659р. Полонені москалі були вирізані татарами, в знак помсти
За знищення жителів Казані Іваном IV. «Відчинить браму і вам дарую свободу».
Кацап**
Прозвище Івана IV за порушення клятви жителям Казані, яке згодом перейшло
На всіх москалів, Кацап тюрське; походження від арабської (qassab – касаб) в перекладі – живодер. А підлеглі стали називати царя «Грозним».
27. 04. 16.
На независимость Украины (1994)
Книга: Иосиф Бродский. Стихотворения и поэмы
Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченный изотопом,--
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря -- в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть -- так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли -- больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза --
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.