Надмірні сподівання дуже хибні, Надію май, але і сам не спи, Живуть же й досі на землі клопи, Хтось Там вважає, що вони потрібні, Можливо, не комусь, а саме нам, Щоб ми вже відкараскались від глуму, Можливо, скоро тим клопам хана, Хіба відомо, що Він там надумав. Можливо, він дотримується плану, Відстежує потрошечку згори Сучасний, нелогічний Третій Рим, Який чекає на Веспасіана. Та чи потрібно все воно тобі, Кремлівсько-Межегірськи кровососи? Ти мимоволі давиш тих клопів. Дави і далі. Він не скаже досить.