Засвідчують бажання неспроможність. Про що ми думаємо, взагалі? Дивуємось, життя якесь порожнє І мріємо про незбагненний зліт. Думки, як на людину, і не дивні, Не на віки, а на найближчі дні, Бо вже таки ази, як древні рівні, І ті в забутій скрині, та й на дні. Небагатьом, на жаль, спаде на думку, Що ти собі отут господар сам. А був же час, та мало хто дотумкав, Той час ти сам собі і відписав, Як справжній скнара вищого ґатунку.