Заручини у них не відбулися, Бо різні постаті вони були. Вона засипала його жовтневим листям, А він себе не бачив без весни; Вона носила сірих хмар намисто, А він щодня їй квіти свіжі ніс; Коли вітри наповнювали місто, Він до землі тулився, а неї ввись Заманювали зір простори темні, Заманювала ніч, той чорний світ, Де його спроби все ж були даремні, Де його думка не топила лід.