Пирятинські зiрки (Стихи, не вошедшие в рубрики)

Ясн`i пирятинські зiрки,

О, Боже милий, якi ясн`i!

Де є іще такi зiрки?

Над серцем старої сосн`и.

Вони над хатами і степом,

Летять алмазним цепом,

Серця тут тихо завмирають…

А степовi зiрки так сяють!

Ледь ніч з’являється, i місто,

Зiрок освiтить хоровод,

Та хвилi українських вод,

Вони, красули i невicти.

Букет посріблених зiрок

Як я`сний сонячний вiнок,

Завжди освітять шлях,

Кохання у твоїх очах!

Руками мрієш дотягнутись,

Намилувавшись вдосталь знову

Пiд покривалом зорь заснути.

I вiтра слухати розмову.
________________________________

м. Пирятин Полтавський край, стоїть на річці Удай. Перша згадка у літописі 1154 р.

© Ольга Липа, 14.01.2016 в 08:56
Свидетельство о публикации № 14012016085603-00392458 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 27, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет