Ще Відень сміється
Безтурботними оперетами,
Ще ніхто не знає,
Що є таке місто Сараєво,
Навіть знавці географії
При слові «Сараєво»
Не здригаються і не чують
Луну пострілів, гуркіт
Автомобіля-забавки:
Ще дивовижки, а не катафалка,
Ще
Музику – жменями, поети
Бавляться в декаденс,
Мріють про смерть – таку лагідну,
А майстри пензля
Грають скрипками фарб
Смішну фугу «весна».
Ще
Життя здається легким вальсом
З присмаком передчуття (до кави),
Ще
Дівчатка читають Мопасана й Флобера,
Юнь цитує Фрідріха Ніцше,
І не знає якого він кольору –
Фарш із людського м’яса,
Як повзають воші
Вовною сірих шинелей,
Як конають від тифу
Юнаки посивілі,
Як безокі солдати
Плетуться в тумані хлору –
Зеленому і їдкому,
Як косять косарі-кулемети
Людську траву,
І рвуть плоть
Куші колючого дроту.
Ще. Ще. Ще.
Ще. Ще. Ще.