Палаючий будинок (Свободные формы / белый и вольный стих)

                       «Мовляв палають будинки
                         Тому що йдуть з них назавжди…»
                                                        (Гійом Аполлінер)

У цьому краю живуть тільки тіні –
Тіні людей та собак.
Вони заходять в тіні будинків
І відпочивають на тінях диванів,
І їдять тіні смачних страв,
Бо ті будинки давно спалені
Під час божевільного ритуалу –
Офіри чи то жертвоприношення
Деміургу суспільного божевілля,
Аресу сучасної Марни.
Люди тікали з цього краю,
Кидали непотрібні тіні.
Вони не знали, що тіні
Лишаються жити тут
Своїм життям химерним
Нікому не зрозумілим,
Бо вони тіні,
Вони можуть жити навіть у місті,
Що згоріло вщент.
Тільки скажіть мені – невігласу:
Як отим людям-втікачам
Жити без тіней
У місті чужому?

© Артур Сіренко, 05.08.2015 в 22:12
Свидетельство о публикации № 05082015221201-00385900 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 8, полученных рецензий — 0.
Оценка: 5,00 (голосов: 1)