У скло віконне дощ хлюпоче,
Сльозами сірими спада.
Буде іти мабуть до ночі…
А десь далеко грім гуркоче,
По вулицях тече вода…
А сонце хмари знов сховали,
І кулі жовтої нема.
Десь журавлі, що відлітали,
Сумную пісню закричали,
Бо підступала вже зима.
Вже не весна і вже не літо,
Пожовкла росяна трава,
Схилила Осінь руки-віти,
Бо двері для зими відкрито,
І тихо плаче, мов жива.