Ти кажеш, що в тебе міцнюща шкіра, що ти нечутливий до сліз і болю, що ворог дарма нашорошив крила, що крук не поласує – ні тобою, ні теплим світанком, що ми збирали в надщерблену кринку парної віри, а я йду шукати міцне забрало, щоб в тебе не влучили хижі стріли, бо шкіра твоя безнадійно ніжна, тремтить у долонях, немов телятко, яке ще не знає, як входить ніж у наповнену співом німу горлянку.