Вочевидь, це не минеться так просто… Покоління не довго стояло в черзі… Запеклися вуста суховіями помсти, Що – розпеченим прутом, гачком чи лезом… Боже, звідки стільки взялось знаряддя? Буцім – інвентаризація в пеклі. Віднайти б кордони цього прокляття, Що порушені, та – позводити скелі. Щоб – ніколи, нізащо, ніяк, аніскільки – Не пізнати, що сльози і кров – солоні… Бачиш – під прицілами, біля стінки Ті Кохання й Любов, що тепер в полоні. Сірість має надто багато відтінків – Близько ста сорока п’яти мільйонів.