Я не твій брат - ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені - хто і в чому є винний на нашій землі -
Люди, як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе і поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна
На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив Бо йому помогли набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Наш Океан знає більше ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди як кораблі
Гордо пливем - і не вірить ніхто
Шо ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Я не твой брат – ты не сестра моя
Никогда не рассказывай мне – кто виноват в бедах нашей земли
Люди, как Корабли
Каждый плывёт если волны несут и пока глубока вода
Глубока и темна до самого дна
До самого-самого дна
На глубине встречаются все
Будто в море вода тесна
И трутся бортами, аж стонет земля от зависти, подлости, зла
Кто-то утоп потому что ему помогли набрать трюмы воды
Потому что героями той войны жаждали стать они
А к берегу волны тихо несут
Рваные души живых кораблей
А от берега снова в море идут
За правдой и верой своей
Наш Океан знает больше, чем мы
Секреты на дне, в тени
А мы сверху идём, велики, малы
Люди, как корабли
Гордо плывём – и не верит никто
Что к нему присмотрелось зло
И ветер мешает услышать крыс, грызущих-грызущих дно
А к берегу волны тихо несут
Рваные души живых кораблей
А от берега снова в море идут
За правдой и верой своей