Ти там один. І я тобі ні слова.
І не важливо, хто із нас чужий,
І не важливо, хто куди біжить,
Коли усе не справжнє і не нове.
Тут кожен сам. Ніхто ніде нікому
Нічого доброго, ні крихотки тепла.
Так хочеться кричати: «Я жива!»,
Але слова в пітьмі й тумані тонуть.
Не йди назад. Між нами є дорога,
А може стежка, схоже щось на шлях.
Я тут немов забитий в дошку цвях,
Тому тебе чекати можу довго.
І я чекатиму, бо ти моє тепло,
Далеке, тихе, невагомо щире.
Тоді, коли я так чекала дива,
Воно з далеких всесвітів прийшло.
Я тут одна. Була. Ти майже поруч.
Вже не боюся слів і темноти.
Тобі лишилось руку простягти
І ми удвох піднімемося вгору.