Ми будем знаходить щось нове,
В старих, обірваних фразах.
Пригадувать знову і знову
Давно забуті образи.
Ти будеш слухати Баха,
Я буду слухати вітер.
і ніхто вже не зверне уваги
На відсутність несказаних літер.
Ти пірнеш у нові знайомства,
А я знову закриюсь в кімнаті.
Ти вважаєш що ми дорослі,
Але ти не навчився брехати.
Ми зустрінемось раптом в Карпатах,
Ти уткнешся в чуже волосся,
А я буду вітер шукати,
Плетучи вінок із колосся.
І, можливо, десь там, далеко,
Вже не візьмеш мене за руку.
Не над нами летять лелеки...
В мене вітер, у тебе - наука.
І чи треба комусь казати,
Що колись мене не впізнаєш?
А я мовчки зайду до хати
І мабуть заплачу, знаєш?
Я буду плакати довго,
Обличчя сховавши в коліна,
Зігнувши під себе ноги.
Хоч знаю: забути повинна...
А далі будильника ноти
Повернуть мене додому,
Де в рамочці наше фото,
Де тебе не віддам нікому...