Хоч відцурайся, хоч присягайся – шана одна. Ніякої шани. Дивна людина… країна, планета. Доля сумна. Та не жадана. Тому що всі разом якось забули про смерть, Про її невблаганність. Але – не задля любові. Всі любові забуті вщерть. Задля забаганок. Власних, чужих, нічиїх. Що, мов курки шкребуться В купі бруду та гною Зради, бо з неї, бач, більш за все контрибуцій… Все віддала. Стою пустою. 2. Пальці затерпли, слова заклякли, Заніміло повітря – ні, то не тиша, Світла не стало – ні, то не ніч. Не йду, не стою, не сиджу і не впала… Що за причина? Що за наруга? З кохання, з любові, з натхнення. Навіщо народжуватись було – Зовсім нічого із того, чого так жадала… Крила зламала – більше не клич – Не прилечу.