Леся Украинка. Чудо Вероники. Пер. с укр.
(Поэтические переводы)
Я видела, как ты клонился низко Под гнётом своего креста. Ты говорил: «Я утомлён…действительно… Я очень утомлён…Зачем борьба? Я одинок и…нет уж силы…» Ты говорил так просто и спокойно, И что-то в голосе дрожало, как слеза, Глаза сухими были впрочем, Как всегда…А я стояла рядом, Не решаясь ни взять за руку, Ни прижаться лбом Или поднять тебя…Смотрела, Как ты клонился под своим крестом… …И потом долго я смотрела на тебя, Уже тогда, когда с тобою разлучились. Как только образ твой казался мне В бессонной ночи, друг, и голос всё звучал: «Я утомлён…действительно…», Я брала лист бумаги белой. Хотелось мне собрать те слёзы, Что в голосе звучали невидимо. Когда-то так, - по старому поверью, - Платком святая Вероника Собрать хотела слёзы, пот Христа. Но на платке остался вместо пота Нерукотворный образ в венчике терновом Того, кто пал погибшим под крестом. О, каждый раз, когда я собирала слёзы Твои, мой друг, на листик белый, Я видела то чудо Вероники. -------------------------------------- Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом, Ти говорив: «Я втомлений... так, справді... Я дуже втомлений... Боротися? Навіщо? Я одинокий і... нема вже сили...» Ти говорив так просто і спокійно, Щось в голосі тремтіло, мов сльоза, Та полиском сухим світились очі, - Як завжди... Я стояла біля тебе, Не зважилась ані за руку взяти, Ані схилитися до твого чола, Ані тебе підвести... Я дивилась, Як ти хилився під своїм хрестом... ...І потім довго я дивилася на тебе, Тоді, як ми з тобою розлучились, Тоді, як тільки образ твій, мій друже, Привиджувавсь мені в безсонні ночі, Все голос твій бринів: «Я втомлений... так, справді...» І брала я тоді паперу картку білу, Хотілося мені зібрати тії сльози, Що в голосі бриніли невидимо. Колись отак, - розказує легенда, - Хустиною святая Вероніка Зібрать хотіла сльози й піт Христа. Та на хустині замість поту й сліз Зостався образ у вінці терновім Того, хто впав знебулий під хрестом. О, кожний раз, як я збирала сльози Твої, мій друже, на папір біленький, Я бачила те чудо Вероніки...