Знов (Лирика / философская)

Як же хочеться розлютитись
Лезом залишити тонкий слід
На мільйони атомів розділитись
Ніби і не приходила у твій світ

Про ту лють я нічого не знаю
І про почуття, що зветься коханням
Щоранку народжуюсь, щоночі вмираю
Мина кожен день, як востаннє

З чашкою кави я сяду на ґанок
Всміхнусь і скажу: -я не помилилась
Вiтаю тебе, мій новий ранок
Здається, я знов народилась

27.06.14

Свидетельство о публикации № 28062014194615-00362676 на Grafomanam.net

Читателей произведения за все время — 10, полученных рецензий — 0.

Голосов еще нет