Ніжний вітер колише траву Тихо сонце сідає за обрій Лише мрієш, що це на яву Споглядаєш усе крізь маленьке віконце На яву все не так, На яву вже немає тої правди І даремно її вже шукати Все кишить уже, все поглинає Та брехня, тії гроші брудні І до чого усе це призводить Хай горить воно вс у вогні Краще жити десь, вештатись в полі Свою долю знайти теж все там Краще волі нічого немає, Аніж гнити сам на сам Сам на сам із собою – із совістю, Яка випіче все до жалю, Але є каяття, є й прощення, Ти ще знайдеш свою мету.