1. А ти прийшов до мене надто пізно: Бо вечір підло зірки загасив, Коли почав скликати всіх на тризну – Він пом‘янути юність запросив. Приспів: Де ж ти був, коли буяла весно І душа п‘яніла від бажань, Та веселки грало перевесло Над рікою тихих сподівань? Хуртовина замела, нахаба, Закувала рухи і слова... Вибач, любий, та давно я баба, Просто баба стала снігова. 2. Я зустрічі цієї так чекала, Що й цукор став гірким на самоті, Благала, сподівалася, кохала. Надій незбутніх радощі - пусті. Приспів. 3. Льодами серце вкрилось від нестачі Твого тепла і лагідних промов, Блакитні очі вицвіли від плачу, Під сум сховала щирість і любов. Приспів.