Беру ручку в руку й аркуш папірця Й хочу написати ,як болить душа. Бо переживанню вже нема кінця Витерпіть не може вже моя душа. Гинуть наші діти у цей мирний час То ж за що караєш , Господи , ти нас? Чому нині плачуть діти і батьки? Чому забираєш в молоді роки? Люди , схаменіться , я благаю Вас, Не страляй в людину, сердце ж є у Вас. Адже свого сина мама вдома жде Від лиха і горя його береже! Люди, схаменіться, українці ж ми Не стріляй у брата, ми ж не вороги. Подивіться на небо, воно в нас одне Не стріляйте, не треба, прошу я тебе.