Вiр, я не здамся (Лирика)

Ти за мною на урвища темне дно.
Ти зі мною в найглибшу прірву.
Тобі єдиній на мене не все одно.
З душі своєї для тебе завіси зірву.

Я роздрібненим був все життя своє.
В самоті я навіть поруч з людьми.
А тепер відчуваю, що ти в мене є
Серед гармидера та людської чуми.

Та чи мріяти міг я про щастя таке?
Та чи маю я право бути з тобою?
Силу дай зберегти це щастя крихке.
Вір кохана, я не здамся без бою.

11.12.13

© Оля Гаврилик, 11.12.2013 в 12:35
Свидетельство о публикации № 11122013123523-00351204 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 17, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет