Стихотворение Василя Стуса (1938-1985) гениального украинского поэта, прозаика переводчика, литературного критика, правозащитника, ярчайшего представителя украинского культурного движения шестидесятников, который погиб в концлагере ВС-389/36-1 вблизи села Кучино, Пермской области
Оригинал произведения:
О Боже мій! Така мені печаль
і самота моя - така безмежна.
Нема - вітчизни. Око обережно
обмацує дорогу між проваль.
Ото мій шлях. Повернення. Чи - не.
Ото мій шлях. Світ за очі - єдине.
Пробач мені, дружино, вибач, сину,
і матере - не проклени мене.
Я геть подався. Шалом. Навмання.
Я геть подався, стомлений од люті.
Рожеві сопки, кригою окуті,
а понад ними - чорне вороння.
І сліпне вечір. Контур гір - немов
з картону вирізаний для декору.
І вся тобі дорога - вниз чи вгору.
Пішов туди. Пішов туди. Пішов.