І побігли полем: квітка у руках!Зав’ядала ніжна, пригиналась.Стихла. Не така вже стала, зовсім не така!
Випустили, в колос на ріллю упала.І назад немає більше вороття!Кровоточить.Сонце в траурі палає.Хто посмів? Не чути… Ось і все життя.