Розтає крига снігових заносів , На зміну холодам летить Весна! Яскрава , проліскова , срібнокоса, Заквітчана пробудженням добра. Вона бринить, мов пісня Ренесансу, Крокуючи сміливістю тепла . У солов’ їнім щебетанні вальсу Кружляє легко Мавка лісова. В солодких пахощах вишневого цвітіння , У сонячних дукатах чистоти, Вона пливе щасливим гомонінням У пуп’янку, що має розцвісти, У невагомість аромату квітня , У різкість березневого смаку. Здавалося, душа була столітня У мріях знов побачити Весну. Немов в спині зростають ніжні крила І я лечу свободою вітрів! Морозне серце свіжість розтопила Осівши на просторах юних днів…