Що може бути страшніше за біль Від підлості своїх же вчинків? Немов на площі Белевіль , Серед старих відьомських ринків І тисяч зморених очей , Що осуд вносять в кожний погляд, Холодний спокій палачей Шалено б'ється кров'ю в скронях. Дрижить душа, мов волосина, Хвилин так мало залишилось.... У жилах кров потроху стине, Здається, це лише приснилось... Та ні. Зап'ястя поніміли, Тяжкі душевні кайдани, На площі біля Белевілю Закута в почуття вини. Вже краще біль від інквізицій, Прилюдно датись гільготині, Нехай катів колючі спиці Заколють до крові у спині. Останній подих... Знову здалось... Навік приречена страждати, Усе, що можна, уже сталось... Чекають божевілля Ґрати На мій колишній сонний спокій. Про рани ці ніхто не знає... Години, миті, дні і роки Стороннім відліком минають. Вже краще б справді я стояла На площі біля Белевілю Померти легше, я це знаю. У муках кіптявою тлію...