Я вже сита по горло словами. А де справи? Де дії? Де рух? Не згребти льодяними руками Жар і попіл з обманутих вух. Як паралічем стиснуті скроні, Кожен крок – босоніж по ножах. Заніміли у пеклі долоні , Обіцянки течуть, немов дах. Серед істин , простих і сердечних, Лише кілька, що стало буттям. Честь, довіра - мов спалені речі, Загубили душевний свій храм. А ці фрази ,порожні і зайві, Тихо тліють обманом в очах. Догорає довіра остання, Цей капканом ізранений птах.