За всі погублені долі Пекучим подихом війни, За плоть, розвіяну у полі, За кров ,пролиту на сніги. За серце, що не покохає, За юність степових могил, За віру без кінця і краю, За нині чистий небосхил. За ненароджених і вбитих, За сльози в стінах медсанбатів , За все прожите й непрожите, За генералів і солдатів. За лист, написаний востаннє В окопі під дощем снарядів, За спогад про далекі мальви, За слів несказаних мільярди. За молитви в смертельних кліщах, За мужність, доблесть, честь і славу, І ті життя, що стали вище За нелюдську страшну розправу. За горе червня й радість травня, За сонце в нас над головами, За муки, рани і страждання, За вільний вітер над степами – Ми жити маємо «на повну», Прийнявши в дар життя від тих, Хто смерть вдягнув, мов річ коштовну В ім’я Свободи і живих…