Разумеется, я не смог оставить данный стих без отклика.
Пепельный снег
Объявленьям в газетах не верьте.
Пропаганда нацистов сильна,
Ибо должен работать до смерти
Остарбайтер. На то и война.
Спертый воздух от смрада и вони,
Духота, молчаливая скорбь.
И в продутом ветрами вагоне
Вас на Запад увозят как скот.
Сколько сломано жизней и судеб?
Пропаганды машина молчит…
Если вас не убьют, то осудят.
Правят каждой страной – палачи.
Вы – никто, вы – рабы, вы холопы.
Труд ваш жалкие стоит гроши,
Но зато вам покажут Европу,
Фрау Мюллер научит, как жить.
Верит фрау: мир создан для немцев,
От рождения немец – герой.
А для вас Бухенвальд и Освенцим,
И закрыта дорога домой.
Дома будут все те же порядки:
И расстрелы, и сталинский ад.
При Советах живется не сладко,
При нацистах – не слаще расклад.
Мир безумен, что ждет его, Боже?
Есть у злости хоть где-то межа?
Ахтунг, ахтунг! Спасайся, кто может!
Вам же некуда больше бежать!
Обернется ужасной химерой
Окончание страшной войны.
Снег в Германии пепельно- серый.
В крематориях нет выходных.
Примечание: Оригинальный текст переведенного стихотворения
Ол.Варавва
Моїй матері
Привітай мене, рідна я їду
На далекі, безкровні фронти,
Щоб Народові – Другу й сусіду
В боротьбі його допомогти.
І не треба прощання, матусю,
І не треба журби та зідхань:
Я ж жива незабаром вернуся,
Певна досвіду, сили і знань.
У той край, моя рідна, помчу я,
Де майбутнє твоє і моє,
Де народ титанічно будує,
І для всесвіту щастя кує.
Не одну я там матір зустріну,
Що послала синів-вояків,
Хоч не рідну для них – Україну –
Визволяти з лабет хижаків
Кожній неньці німкені лагідно
Я привіт від синів передам:
Це ж вони день-у-день непохитно
Завойовують волю і нам.
І дождуся, що мати-німкеня
Посміхнеться й до мене тоді,
Коли я, замість рідної доньки
Стану їй у пригоді в труді.
Свою юність палку і завзяття
Я на спільний вівтар покладу:
Щоб довічна ганьба і прокляття
Гнали геть большевицьку орду!
Щоб ми всі дочекались години,
Коли сонце з новим своїм днем
Води Райну й степи України
Опромінить тим самим вогнем!
(«Краматорська газета» 28 жовтня 1942 року)